Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом.
Л. Костенко

Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Прикметною ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням. Найчастіше булінг відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінгу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

Булінг в Україні
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінгу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10% – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу.

Жертви й ініціатори булінгу
Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінгу. Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.

Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінгу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які мають:

• фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно-рухового апарату, фізично слабкі;
• особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
• особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
• недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
• страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
• відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
• деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
• знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
• високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
• слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

Форми та види булінгу
Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінгу є:

• словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
• образливі жести або дії, наприклад, плювки;
• залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
• ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
• вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
• фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
• приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінгу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінг) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

Наслідки шкільного насилля
Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

• неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
• неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Як реагувати на цькування
Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих – учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю. Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями.

Алгоритм дій у випадку цькування
Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.

Дитина може звернутися на гарячу лінію ГО «Ла-Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей, до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги:

• • дитяча лінія 116-111 або 0-800-500-225 (з 12⁰⁰ до 16⁰⁰);
  • гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116-000;
  • гаряча лінія з питань запобігання насильству 116-123 або 0-800-500-335;
  • уповноважений Верховної Ради з прав людини 0-800-50-17-20;
  • уповноважений Президента України з прав дитини 044-255-76-75;
  • центр надання безоплатної правової допомоги 0-800-213-103;
  • національна поліція України 102.

Якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник школи, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.

Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу.

Директор школи має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу. Директор скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії.

Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, директор зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

Перелік осіб, організацій, служб підтримки постраждалих осіб,
до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

У школі:

• до директора школи Міщенко Максима Вікторовича;
• до заступника директора з НВР Шостак Олени Євгенівни;
• до психолога Мамай Ірини Степанівни;
• до соціального педагога Кулиничевої Дар’ї Олексіївни;
• до класного керівника тощо.

У місті:

• до територіального органу поліції або за телефоном 102;
• до працівників ювенальної превенції відділу превенції Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області (вул. Грецька, 5, каб. 330):

⇒ старшого інспектора – майора поліції Алейнікової Олени Юріївни;

⇒ інспектора – майора поліції Мороз Наталії Вікторівни;

⇒ інспектора – капітана поліції Тімченка Олександра Сергійовича.

• до Служби у справах дітей (вул. Земська, 38, тел. (06153) 3-31-75, 3-65-17);
• до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (вул. Земська, 38, тел.(06153) 3-31-75, 3-65-17);

Телефони «Гарячих ліній»:

• Національна «дитяча гаряча лінія» Центру «Ла Страда-Україна» 0-800-500-333;
• Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога): 116-123 (зі стаціонарного або з мобільного).